Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних основ територіальної організації регіонального освітнього комплексу на прикладі адміністративної області. Аналізуються фактори, компонентно-функціональна структура і геопросторова організація освітнього процесу, сучасний стан і тенденції розвитку обслуговуючої інфраструктури, розглядаються проблеми і напрямки удосконалення основних форм діяльності цього комплексу.

Розглянуто соціально-географічні теоретичні питання формування та розвитку адміністративно-районних освітньої системи, застосовано загальні методологічні підходи їх досліджень й одержані окремі результати організаційного їх функціонування та стану. Обгрунтовано положення визначення адміністративно-районної освітньої системи як базової ланки організації навчально-виховного процесу в структурі національного освітнього комплексу. Зазначено, що АРОС володіє освітнім потенціалом, має кілька аспектів його оцінки, зокрема, визначення рівнів освіченості населення, формування структури та мережі закладів освіти відносно чисельності населення та ринку праці.

Розглянуто питання формування та напрями діяльності багато-адміністративно-районних освітніх систем (БАРОС) України. Визначено, що БАРОС із первинними освітніми (елементарний рівень) і адміністративно-районними освітніми (локально-місцевий рівень) системами (АРОС) формують низову територіальну ланку освітніх систем країни. В результаті досліджень встановлено їх 2 типи - внутрішньообласні БАРОС, які формуються 2-ма і більше АРОС і в межах однієї адміністративної області (АО) і багатообласні, що формуються 2-ма і більше АРОС суміжних 2-х і більше АО, а також напрями досягнення високого рівня функціональності на основі постійних організаційних і освітніх зв'язків між: окремими АРОС і їх групами; окремими АРОС і їх групами та ОС регіональних центрів - формуючого ядра БАРОС; між АРОС, групами АРОС, АРОС та соціально-культурними та господарськими установами регіону. На основі проведеного аналізу територіальної організації обласних і багатообласних освітніх систем України в їх межах виділено 88 внутрішньообласних, 21 міських та 7 багатообласних БАРОС.

Розглянуто систему чинників та їх роль у формуванні й розвитку сучасної освіти Закарпатської області, застосовано групування чинників за критерієм сфери прояву та досліджено прояв цих чинників на формування та розвиток освіти у територіальних одиницях Закарпатської області. Виявлено зв'язок між проявом визначених чинників та формуванням освіти, вказується потенціал розвитку.

Розглянуто суспільно-географічні теоретичні питання формування і розвитку обласних освітньої системи, застосовано загальні методологічні підходи їх досліджень та отримані окремі результати організаційно-функціонального стану. Обгрунтовано положення визначення обласних освітніх систем як координаційно-регулятивної ланки формування навчально-виховного процесу в структурі національного освітнього комплексу. Зазначено, що ООС володіє освітнім потенціалом, має кілька аспектів його оцінки, зокрема визначення рівнів освіченості населення, формування структури і мережі закладів освіти відносно чисельності населення та ринку праці.